Розділ VII

Найменше кісткових решток припадає на кістки диких тварин. В ту епоху людина полювала на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця. Ці дикі тварини, кістки яких звичайно знаходять в трипільських поселеннях, безперечно свідчать про існування тоді лісів, а аналіз вугілля показав, що в ту добу по схилах балок і по берегах річок, які протікали поблизу поселень, росли дубові гаї. В Усатові, в одному з пізніших трипільських поселень, до згаданих диких тварин можна додати ще кулана, дикого кабана, сайгу, вовка, лисицю.

Рис. 25. Крем'яні наконечники стріл (1, 2); крем'яні скребки (3—6). Поселення в уроч. Коломийщина 1 (1/1 н. в.).

Спеціально мисливських знарядь в трипіллі відомо небагато. Це насамперед наконечники кремінних стріл. На поселенні Коломийщина серед численних кремінних знарядь — ножовидних пластинок, скребків — знайдено всього кілька стріл. Всі вони дуже невеликих розмірів, трикутної форми, з виїмкою коло основи (рис. 25). З характерних для трипільської культури знарядь треба відзначити кам'яні сокири-клини (рис. 26). З давніших розкопів Хвойки відомі знахідки мідних сокир (рис. 26).

Рис. 26. Мідні сокири з розкопів В. В. Хвойки в с. Верем'я і Трипілля (1;2) (^!/₄ н. в.). Кам'яні сокири з розкопів в с. Озаринці (3, 4) (3/4) н. в. і.

Невелику роль в трипільському господарстві грало рибальство. Серед покидів в купах сміття знайдені риб'ячі (щука) кістки і луска.

В Усатові на узбережжі моря серед риб'ячих кісток виявлені рештки сома і осетра, глиняні грузила (рис. 27) округлої форми від рибальських сіток, поодинокі знахідки рибальських гачків з кістки.

В господарстві трипілля продовжує грати роль і один з найпростіших способів добування їжі — збиральництво. Це доводиться численними знахідками в трипільських поселеннях черепашок прісноводних молюсків. Черепашки, що зустрічаються в досліджуваному поселенні Коломийщина, належать до двох видів Unio.

Рис. 27. Глиняні грузила для рибальських сіток (1\3 н. в.).

Вони зустрічались як у самих житлах, так і за їх межами. За межами жител їх знаходили або розкиданими навколо, або зсипаними в спеціальну купу сміття, де вони містилися в суміші з кістками диких і домашніх тварин. В Коломийщині виявлено кілька таких куп. Всі вони містились на периферії поселення і займали площу понад 4 кв. метри (рис. 28).

Купи сміття, або, як їх називають часто, черепашкові купи, — явище звичайне в давніх трипільських поселеннях. Іноді вони, складені з самих черепашок, кісток тварин, черепків та інших покидів, бувають такі великі, що утворюють культурне нашарування до 1 м товщиною. Черепашки трипільських поселень належать видам прісноводних молюсків, які водяться в ріках і озерах в неглибоких місцях або на широких піщаних мілинах. Відомо, що молюски Unio людина вживала на їжу з найдавніших часів. З цією ж метою збирали їх і жителі досліджуваних поселень. Перед вживанням у їжу молюсків, очевидно, варили; принаймні знаходження черепашок в посудинах треба пояснити саме необхідністю готувати їх на вогні. Відомо, що сучасні селяни постійно збирають молюсків на низьких піщаних мілинах Дніпра. Приносячи їх додому, вони кидають їх у посудину з киплячою водою, і стулки одразу розкриваються. М'ясом їх годують свиней.

Рис. 28. Купа сміття (т. з. черепашкове) з рештками стулок черепашок Unio на поселенні в уроч. Коломийщина І (1936 р.).

В давнину річкових молюсків використовували не тільки на їжу, а вживали в господарстві і черепашки їх. На багатьох трипільських посудинах без розпису зустрічається орнамент, який складається з невеличких місяцевидних заглиблень, подібних до відбитка великих нігтів, але без слідів пальців. Пильне спостереження, підкріплене експериментом, показує, що цей вид орнаменту наносився на вогкі стінки посудин з допомогою черепашки річкового молюска. Ці ж черепашки з зазублинами по краю вживали й для вирівнювання стінок посудин при ліпці (рис. 29). Іноді черепашки служили при розфарбовуванні посуди як "мисочки" для фарб. Нарешті, дрібно потовчені черепашки вживались як домішка до глини при виготовленні багатьох сортів трипільської кераміки.

Другим видом матеріалу, що свідчить про існування збиральництва в досліджуваному трипільському поселенні, є знайдені в глині відбитки досить великих плодів дикої рослини. Відбитки ці знайдені в невеликому безформному шматку перепаленої компактної глиняної обмазки червонуватого кольору, всього було відкрито коло 60 відбитків. Вони мають вигляд круглих або овальних порожняв приблизно 1,1 — 1,6 см в діаметрі. Уважно розглядаючи їх, можна помітити всередині сліди основи плодів. Спеціальним дослідженням установлено, що плоди ці — жолуді дуба. Надзвичайно цікаво, що грудка глини з відбитками жолудів знайдена в руїнах печі одного з жител. Грудка ця безпосередньо прилягала до краю череня печі з південного боку і містилась, очевидно, в глибині печі. Природно припустити, що жолуді, які сушились у печі, попали в обмазку під час ремонту.

Знахідка жолудів проливає світло на природне оточення досліджуваного поселення в давнину, а також на деякі моменти виробничого і побутового життя. Вона показує, що поселення, безперечно, містилось недалеко від лісу, в якому ріс дуб. Наявність дуба підтверджується також знаходженням дубового вугілля в руїнах тої ж печі.

Безперечно, що жолуді, поруч з плодами, стеблами і корінням багатьох диких рослин, служили предметом лісного збиральництва. Зібрані жолуді сушили в закритих печах, розтирали на зернотерках і муку з них домішували в тісто при готуванні хліба.

Рис 29. Кістяні вістря (1, 2). Стулка молюска Unio з зазубленим краєм (3) (1/1 н. в.). З розкопів на поселенні в уроч. Коломийщина II (1939 р.).

Таке припущення буде цілком імовірним, коли пригадати, що найдавнішим видом хліба був саме хліб жолудевий.

У сучасних народів, що перебувають на ранніх стадіях розвитку, збирання молюсків, коріння і плодів диких рослин лежить на обов'язку жінки. Оскільки всі способи використання річкових молюсків і жолудів були зв'язані з готуванням їжі і виробництвом посуду — заняттями, безперечно, жіночими, — остільки природно припустити, що і в трипільських общинах збирання молюсків було галуззю жіночої праці.