РОЗДІЛ IV

Нові розкопи, проведені для дослідження трипільської культури, показують різноманітність її пам'яток, виявлених тепер на широкій території Наддніпров'я і Наддністров'я. Нововідкриті місця трипільських поселень в далеких один від одного районах говорять про те, що в період розквіту материнсько-родових відносин існували протягом довгого часу ті самі форми господарства, в основі землеробського, з починаючим розвиватися тваринництвом.

Разом з тим в кількох районах відкриті трипільські пам'ятки, які характеризують, безперечно, пізнішу епоху розвитку суспільства на стадії патріархально-родового ладу. На цьому/етапі в господарстві чимраз більшого значення набуває скотарство.

Розглядаючи трипільську культуру в її розвитку і намічаючи кілька етапів (в північних областях Наддніпров'я і Наддністров'я етапи А, В/І, В/11, С/І, С/ІІ, в південних — /І і γ/ІІ), ми не можемо ще через недостатню вивченість трипільських матеріалів остаточно схарактеризувати кожний з цих етапів окремо. В зв'язку з цим трудно говорити в усьому обсягу про шляхи розвитку культури в цілому.

В цьому науково-популярному нарисі ми докладніше розглянемо матеріал, що стосується до порівнюючи пізнього етапу розвитку (С/І), добре вивченого на основі розкопів останніх років на поселенні Коломийщина І, Київської області. Коротку характеристику пізнішого етапу дамо на основі розкопів в Усатові коло Одеси. Скажемо коротко й про більш ранні трипільські пам'ятки, відомі головним чином з розкопів пізніших дослідників у Кудринцях, Кадіївцях, Володимирівці та ін.

Нові завдання, висунуті радянською історичною наукою в галузі вивчення минулого народів, що населяли територію нашого Союзу, вимагають насамперед критичного перегляду багатьох тверджень, висловлених попередніми дослідниками про пам'ятки первіснообщинного ладу. Саме цим критичним підходом до старих тверджень і новими завданнями значною мірою треба пояснити ті результати в галузі вивчення трипільської культури, які досягнені радянською археологією за останні роки.

Нова розроблювана методика розкопів, звичайно, дуже допомогла ширше познайомитися з характером життя людини епохи трипілля. В результаті розкопів останніх років поставлене і значною мірою розв'язане основне коло питань що дискутувалися з моменту відкриття трипільських площадок. Так, установлено, що загадкові глиняні площадки є рештками жител, а не спорудженнями ритуального характеру. В цьому зв'язку зібрано новий великий матеріал, який з'ясовує основні риси конструкції трипільських жител і встановлює форми трипільського домобудівництва в період розквіту материнсько-родового первісного ладу.

Цілком по-новому висвітлена проблема про родове трипільське поселення, яку спеціально вивчали, при чому остаточно встановлені системи розміщення і планування на ньому глинобитних жител.

Нарешті, нові відкриття в різних районах УРСР значно розширили відому досі територію поширення культури, яка доходила на півдні до берегів Чорного моря, на півночі — до Житомира, Чернігова і частково заходила й на лівобережжя Дніпра. В процесі розкопів трипільських поселень уточнювались різні етапи в розвитку трипілля і одночасно розв'язувалось питання про походження культури, виниклої в Дніпровсько-Дунайському басейні в наслідок її розвитку тут з давніших культур.

Розкопи, де вперше вдалося поставити і розв'язати всі ці завдання, були зосереджені в тому ж районі, де провадив свої багатолітні дослідження В. В. Хвойка. Тим самим нові зроблені тут відкриття мусили підтвердити або спростувати основні погляди Хвойки, Штерна і їх послідовників, які радянські археологи вважали досить застарілими.

Широко поставлена попередня розвідка в районі Трипілля — Халеп'я показала, що вся ця територія була густо вкрита в епоху трипілля близько розміщеними родовими поселеннями. Всі вони лежать на правому високому березі Дніпра, найчастіше на самому плато, і рідше зустрічаються на трохи знижених його частинах. Ця особливість у топографічному розміщенні трипільських поселень простежується в багатьох районах Правобережжя УРСР і є надзвичайно характерною. В епоху трипілля схили давніх балок, що перерізували високе плато, були вкриті лісами, а по дну їх протікали струмки. Крім струмків навколо поселення, надзвичайно характерне знаходження на схилах плато (високо) виходів джерел, які живилися ґрунтовими водами. Це завжди забезпечувало людність поселення водою. Трипільські поселення, відомі досі тільки в лісостеповій смузі Східної Європи, залягають у сучасному чорноземному шарі на глибині від 0,20 м до 1 м. Розташовуючи свої житла на лесово-чорноземному плато, людина в ту далеку епоху швидко освоює примітивне мотичне землеробство, обробляє пшеницю, ячмінь, просо і, можливо, жито. Поруч з землеробством розвивається скотарство (бик, вівця, свиня). Другорядне значення мають полювання і рибальство. Найголовнішими знаряддями праці є мотики з оленячого або лосячого рога, клиновидні мотики з м'яких кам'яних порід — гнейсу і сланцю, кам'яні зернотерки, кремінні й кістяні серпи і т. д.

Давніші дослідники, наприклад, Хвойка і Штерн, ставили питання про землеробське господарство в Трипіллі, але разом з тим, вважаючи глиняні площадки місцями "священними", вони жодної роботи не присвятили спеціально поселенням давньої людини. А коли окремі автори, як от Біляшівський, Спіцин, Гамченко (та й сам Хвойка), звертали увагу на взаємне розміщення площадок, то тодішня методика розкопування траншеями і невеликими ділянками не давала змоги до останнього часу вивчити цілком не тільки жодного поселення, а навіть і жодної площадки.

Рис. 1. Загальний вигляд трипільського поселення в уроч. Коломийщина 1 (1934-1938 рр.).

Нова застосовувана Трипільською експедицією1 методика розкопування великими площами дала змогу на одному з трипільських поселень коло с. Халеп'я (Обухівський район, Київської області) в урочищі Коломийщина І розкопати площу понад 13.000 кв. метрів і відкрити на ній 39 жител.

Рис. 2. Загальний вигляд розкопів на трипільському поселенці в уроч. Коломийщина II (І939 р.).

Поселення міститься на південний схід с. Халеп'я, на плато високого берега Дніпра, з двох боків обмежованого двома давніми, дуже обплилими балками. По заболоченій низині, на якій густо ростуть верби, протікає струмок. Схили плато дуже порізані ярами, які глибоко вдаються в плато (рис. 1, 2).



Рис. 3. Схематичний план поселення в уроч. Коломийщина біля с. Халеп'я (розкопи 1934—1938 р.р.).

Примітка: №№ 31, 32, 37 — житла не розкопані; всі інші №№ — житла розкопані; скупчення крапок — купи черепашок.

Таке розташування надзвичайно характерне для трипільських поселень. Постійне глибоке розорювання широких просторів високого плато і почасти схилів щороку помітно руйнує рештки, глинобитних трипільських будівель, які залягають на порівнюючи невеликій глибині, в середньому 0,30—0,40 м. Оглядаючи такі поля і стіни ярів в процесі попередньої розвідки, партії археологів роблять свої спостереження, шукаючи нові знахідки і встановлюючи тим самим місця нових поселень.

На відкритому Трипільською експедицією поселенні в урочищі Коломийщина І, де розкопи провадились систематично протягом 5 років, житла були розташовані двома концентричними колами. Не роблячи навколо особливих укріплень у вигляді валів, ровів або огорожі, давні жителі, безперечно досягали таким плануванням будинків своєрідної замкненості на своєму поселенні. Цікаво, що трипільські житла — великі будинки, — розташовуючись колом, орієнтувались по радіусах до центра (рис. 3).

Поселення Коломийщина І займало досить значну територію. Діаметр зовнішнього кола дорівнює 170 — 200 м, а внутрішнього — 50 — 60 м; вільна від будівель площа в центрі використовувалась, мабуть, для загону худоби. Таким чином системою розташування своїх жител колом давні жителі досягали необхідного захисту (укріплення) і свого поселення в цілому, і худоби, яку заганяли в незабудовану середину кола.

Окремі будівлі розташовувались близько одна від одної, часто на відстані 3 — 4 м. Коло будинків, особливо за межами їх, постійно знаходили купи сміття, які являли потужне (до 1 м) скупчення різних покидів, що складалися звичайно з великої кількості стулок черепашок, уламків риб'ячих кісток, кісток домашніх і диких тварин, черепків битого посуду, поламаних знарядь. Такі ж купи сміття завжди зустрічаються поблизу жител. Серед багатих етнографічних матеріалів індійців Америки ми знаходимо аналогії розкопаному родовому поселенню. Так, Морган, ґрунтуючись на цих даних, пише: "Де б не встановилось панування родової організації, ми бачимо, як правило, що окремі родини, зв'язані між собою близькими родинними стосунками, об'єднуються в спільні домогосподарства і роблять спільний запас харчів. Родини ці будували общинні доми, досить великі для розміщення кількох родин, і можна вважати засадним явищем, що в усіх частинах Америки тубільного періоду люди жили не окремими родинами в окремих будинках, а спільними багатородинними домогосподарствами".


1 Розкопи, що провадить Трипільська експедиція, яка щороку працює на території УРСР, організовані Інститутом археології Академії Наук УРСР разом з ИИМК Академії Наук СРСР і провадяться під керівництвом автора.