РОЗДІЛ XI

Питання про обряд поховання в епоху трипілля ще остаточно не розв'язане. Розкопи на поселенні Коломийщина і в інших місцях цілком ясно показали, що уявлення Е. Р. Штерна про те, ніби "після спалення трупа на багатті рештки попелу й кісток пильно збирали в урну і останню ставили в усипальницю" і що "при цьому торжестві або в певні поминальні дні відбувались у самому "домі мертвих" (тобто на площадках — Т. П.) спалення жертв ї узливання", мусять відпасти. Трипільська площадка є житло, а не культове спорудження. Звичайно, можна припускати, що померлих, як це нерідко буває в епоху енеоліту в давніх культурах на Сході, могли ховати в самому житлі або поруч з ним. Так, в розкопах трипільських площадок у Верем'ї, кол. Київської губернії, в Крутобородинцях, кол. Подільської губернії, В. В. Хвойка, крім решток попелу в посудинах і скупчень дуже обпалених кісток людини, знаходив окремо поховані кістяки, які лежали звичайно під шаром глиняної обмазки на долівці площадки або в спеціальній ямі під долівкою на правому боці в скорченому положенні. Всі кістки, як відзначає Хвойка, були злегка обпалені. В інших випадках він знаходив окремі людські черепи і їх частини серед глиняної обмазки, а також перепалені кістки на дні посудин. Твердження Хвойки тепер потребують перевірки. В кількох випадках на поселенні Коломийщина на дні посудин у житлах також знайдені обпалені кістки, але визначення їх встановило, що вони належать не людині, а домашнім тваринам — бикові, свині, вівці і собаці. В одному житлі була знайдена частина людського черепа (лобна частина), яка, мабуть, була в житлі як предмет, зв'язаний з якимись магічними обрядами, а не є результатом поховання.

Нові розкопи досі не розкрили трипільського могильника ранніх етапів, що містився, як можна припускати, поблизу родового поселення. В центральній частині поселення Коломийщина І було виявлене скорчене поховання без ніяких знахідок, але поховання це на тій же глибині, на якій залягають рештки жител, ставить питання про належність його до іншого, ніж житло, часу (до епохи бронзи).

Під час розкопів С. С. Гамченка в с. Білий Камінь, Тульчинського району, між житлами (площадками) були також відкриті скорчені поховання з мідними прикрасами (браслети, персні), трохи пізніші, ніж матеріали трипільської культури на поселенні. Поруч з такими похованнями на всій території України відомі скорчені поховання під курганним насипом. Ці кургани Наддніпров'я містять у собі рештки як трупоспалення, так і трупоположення. Серед них є скорчені поховання з керамікою, аналогічною пам'яткам пізнього трипілля. До таких курганів треба віднести кургани коло с. Колодистого Звенигородського району, с. Серезліївки Кіровоградської області, під Тирасполем (Паркани), коло Херсона (Білозерка), Аккермана (Шабалат), Одеси (Красна Слобідка).

Найповніше уявлення про поховний обряд епохи пізнього трипілля дають розкопи в Усатові, де поруч з поселенням були відкриті дві курганні групи і безкурганний могильник.

Усатівські кургани, поруч з матеріалами поселення, особливо яскраво малюють картину патріархально-родинних відносин. Для цих курганів характерне відгородження кругами з каміння (кромлехи). В центрі, під курганним насипом, в ґрунтовій ямі. звичайно ховали голову патріархальної родини, а навколо основної могили, по боках — підлеглих йому членів роду, жінок (можливо, дружин); відомі також парні поховання (чоловіки і жінки) і поховання дітей. В цілому курган був місцем поховання членів єдиної родової організації. Покійників клали в скорченому положенні. Крім центральної могили і могил, розміщених по боках, робили ще ями (кенотафи), призначені для інших членів родової організації, вмерлих на стороні. Під насипом виявлені ями з похованням у них предметів культу. Так, в одній такій ямі була похована кам'яна голова бика, в другій — кілька глиняних жіночих дуже стилізованих фігурок.

Культ бика, що існував у ту епоху, зв'язаний з культом сонця. З цього погляду дуже цікаві оточуючі курган круги з каміння (символ сонця), так звані кромлехи, які постійно зустрічаються в усатівських курганах, Серед каміння одного з кромлехів виявлена велика плита з місцевого вапняку з надзвичайно цікавими зображеннями людини, оленя і трьох коней. В другому кургані один з каменів кромлеха являє собою висічену з вапняку бичачу голову.

В могилу до покійника-вождя ставили посуд з розписом або з шворковим орнаментом і клали різні прикраси — як намисто з вовчих зубів, мідні вискові кільця, мідні кинджали, сокири, шила.

Поховання, розташовані по боках центральної могили вождя, звичайно бідніші. Це, мабуть, "раби" — слуги, що супроводили свого начальника в загробне життя. При кургані тут же відомі поховання безкурганних насипів, які належать рядовому населенню.

Така різниця в обряді поховання між центральними могилами під курганними насипами і рядовими могилами говорить про зростаючу нерівність і розшарування в суспільстві, що намічались в епоху патріархально-родового ладу.

Розташування поховань в одному кургані, що являє собою родове кладовище, наявність центральних чоловічих поховань з особливим інвентарем свідчать про пануюче становище чоловіка.

Характерний для пізнього періоду трипілля звичай скорчених поховань в курганах не був, мабуть, відомий в давніший трипільський час. Над цим невивченим питанням працюють тепер дослідники. Розкопи трипільських поховань давніших, ніж Усатове, етапів — чергове завдання радянських археологів. Розв'язання його дозволить остаточно встановити поруч з житлом і родовим поселенням і давній звичай ховати померлого.

* * *

Таким чином наведені археологічні матеріали дозволяють говорити про процес розвитку родового суспільства на території Наддніпров'я і Наддністров'я в III — II тисячоліттях до нашої ери. Ті зміни в господарстві і суспільному ладі, які спостерігаються тут протягом довгого періоду, вказують на існування різних етапів в розвитку трипільської культури. Ранні з них виникають на місці і характеризуються матріархально-родовими відносинами; на пізніх ми бачимо вже іншу стадію розвитку суспільства — патріархально-родовий лад, і виявляємо близькість до культур епохи бронзи, поширених в степовій смузі Причорномор'я.

Основні завдання, що стоять тепер перед радянськими археологами, є насамперед — уточнити основні стадії розвитку трипільської культури і з'ясувати моменти стратиграфії трипільських поселень.

Першорядним завданням є також питання походження трипілля, яке можна буде розв'язати на основі вивчення ранньонеолітичних матеріалів УРСР.

Трипільська культура — один з яскравих етапів історії первісного суспільства на території СРСР. Дальші нові дослідження в цій галузі дадуть ще багато цікавого для історії племен, що населяли в III — И тисячоліттях до нашої ери території Наддніпров'я і Наддністров'я, де пізніше виникла Київська Русь.